У Сумах 7 червня відбулася акція на підтримку зниклих безвісти та полонених. У центрі міста зібралися рідні захисників – переважно жінки: матері, дружини, сестри та доньки, які продовжують чекати своїх близьких і вірити в їхнє повернення.
Серед учасниць акції – мати зниклого військового Валентина Кучменко. Завтра мине рівно півроку, відколи вона востаннє отримала від нього повідомлення.
Мій син Андрій Кучменко зник безвісти 27 грудня 2024 року на Курщині. І немає досі ніякої звісточки від нього. Чекаю його та вірю. Востаннє я виходила з ним на зв’язок 8 грудня, завтра буде півроку як він написав «Мамуля, все в мене в порядку. Телефон в штабі» І все… Дуже боляче. Мені хочеться просто знати правду, що з ним», – розповідає жінка.
Віра Дмитренко разом з двома доньками чекають на тата та чоловіка:
«Я дружина Курилченка Руслана. Він зник в жовтні 2024 року на Курахівському напрямку. Уже вісім місяців я нічого про нього не знаю. Отримала акт розслідування, в якому нічого не написано. Командири сказали, що він загинув, але жодного підтвердження цьому немає. Ми віримо, що він живий, і чекаємо. У нас двоє дітей – старшій донечці чотири, меншій – два».
Наталія Сушко втратила зв'язок з чоловіком через кілька тижнів після весілля:
«Мій чоловік Роман Сушко зник 30 квітня на Донецькому напрямку. Ми тільки 1 квітня одружилися, і він майже одразу поїхав на службу. Востаннє ми говорили 17 квітня, бачились – 3-го. З того часу – жодної інформації. Я стукаю в усі двері. Вірю, що ще почую його голос і побачу його. Саме тому й прийшла на акцію – щоб привернути увагу до наших хлопців. Ми стоятимемо доти, доки не повернеться кожен. Поки останній з них не буде вдома»
Яна Панащенко вже півроку шукає свого племінника Юрія Бабинця.
«Я шукаю свого племінника, Юрія Бабинця. Він зник шість місяців тому на Покровському напрямку. Йому 22 роки. Жодної звістки досі. Ми щиро віримо, молимося за нього та чекаємо», – розповідає Яна.
Марина Приходько чекає на повернення сина:
«Мій син, Андрій Приходько, зник безвісти 13 травня 2024 року на Бахмутському напрямку. Відтоді – нічого. Його вважають зниклим безвісти. Я вірю, що моя дитина жива і повернеться додому», – говорить Марина.
Своєю історією поділилася Тетяна, яка чекає на брата, що потрапив у полон:
«Я прийшла сюди заради свого брата Овсюченка Андрія. Він у полоні. Востаннє виходив на зв’язок 22 червня: відтоді минув майже рік. Ми випадково побачили його в телеграм-каналі “Полонені”. Після того почали шукати, знайшли підтвердження і вже у військкоматі нам сказали офіційно, що він у полоні»
Одразу дві фотографії тримає Марина Таргашова – вона стоїть за свого рідного брата та його побратима.
«Я тримаю фото брата і його побратима – Романа Таргашова та Артема Соловйова. Дружина побратима виходить на акції в Києві з фото чоловіка та мого брата, а я в Сумах. Востаннє брат виходив на звʼязок 5 березня. О 16:35 брат позвонив мамі.. Наступного дня вони зникли на Курському напрямку. 11 березня нас офіційно повідомили, що вони безвісти зниклі. Про них досі нічого не відомо», – розповідає Марина.
